Jakie będzie dziennikarstwo po wojnie? Rozmowa z docent Zorianą Galadżun [POL / UKR]

Війна стала непростим викликом для журналістської освіти та й журналістики загалом. Зміни настільки динамічні і незворотні, що освітня галузь просто зобов’язана на це оперативно реагувати. Як змінюється журналістська освіта під час війни? Як ці зміни вплинуть на майбутнє професії? Які навички та особисті риси допоможуть реалізувати свої таланти в журналістиці? Про все це розмовляємо з завідувачкою кафедри журналістики та засобів масової комунікації Національного університету «Львівська Політехніка» доц. Зоряною Володимирівною Галаджун.

Мирослава Рудик: Пані Зоряно, які основні цілі та пріоритети навчання на кафедрі журналістики і засобів масової комунікації сьогодні?

Зоряна Гaладжун: Наша головна місія - готували фахівця, який працює мудро, творчо, ефективно. Саме тому робота кафедри базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, персональної і колективної відповідальності, колегіальності та гласності обговорення питань, що стосуються її компетенції.

Головні засади, яких дотримується колектив кафедри ЖЗМК:

• творчий підхід до викладання з використанням новітніх методик;
• формування знань студентів для забезпечення їх професійних компетенцій та навичок у практичній роботі;
• залучення студентів до наукової роботи;
• співпраця з факультетами та кафедрами журналістики та редакціями медіа як в Україні, так і за кордоном.

      Наш пріоритет – створити комфортне освітнє середовище, в якому кожен студент зможе розкрити свій талант і потенціал. Нашою головною ціллю є як підготовка висококваліфікованого працівника медіа для сучасного ринку праці, що вміє швидко шукати та перевіряти нову інформації, її опрацьовувати та поширювання на різних цифрових платформах, так і тих, що мають здатність до аналізу великої кількості даних та їх опрацювання на основі наукових методів.

Мирослава Рудик: Як кафедра пристосовує свої навчальні програми до змін потреб ринку медіа в час війни?

Зоряна Гaладжун:  При кафедрі створена Рада роботодавців – фахівців у різних галузях медіа, з якими ми щороку переглядаємо наші навчальні програми на предмет відповідності запитам ринку праці. Виокремлюємо питання та проблеми, що потребують включення до курсу дисциплін, змінюємо дисциплін, додаючи ті, які є більш затребувані в цей історичний момент, як от після початку пандемії Covid-19 до ряду навчальних предметів включили питання щодо особливостей творення та перевірки контенту на медичну тематику, запросили журналістку двох видань, яка пише про цю проблематику, створили гурток з медичної журналістики. Після початку повномасштабного вторгнення особливо гостро повстало питання роботи військового журналіста. Деякі з наших студентів перервали навчання і вступили до лав Збройних сил України, деякі, які вже працювали у редакціях – поїхали у зону бойових дій військовими кореспондентами. Крім того, загалом значно зросло зацікавлення студентів військовою журналістикою, що ми можемо спостерігати за обраною тематикою курсових та дипломних робіт. В частину курсів було додано теми, які стосуються роботи журналіста під час війни, як от, до прикладу, курс «Правові норми журналістики України» збагатився темою про правовий статус журналіста у зоні ведення воєнних дій; курс «Теорія та методика журналістської творчості» - особливостями творення матеріалів, що містять військову або іншу охоронювану законом  інформацію; «Психологія журналістської творчості» - особливостями спілкування з людьми, що зазнали травмуючого досвіду  тощо. Нами було запроваджено нову дисципліну «Медіабезпека», в курсі якої студенти мають змогу докладно вивчити всі етапи роботи фахівця медіа у зоні воєнних дій, починаючи від підготовки до такого відрядження і завершуючи заходами безпеки при поверненні з цих територій.

 Мирослава Рудик: Які тренди та зміни в галузі журналістики Ви вважаєте важливими для майбутньої цієї професії?

Зоряна Гaладжун:  Саме розвиток технічних засобів завжди змінює журналістику, виводить її на новий рівень можливостей, будь це друкарський верстат, радіоприймач, фото чи телекамера. У час швидкого розвитку інформаційних технологій змінюється і журналістика. Сьогодні ми можемо спостерігати наступні тенденції:

- втрата медіа першості у інформуванні;

- скорочення та старіння телевізійної аудиторії, а отже «відхід» грошей від телевізійної реклами та її перехід на соціальні та пошукові платформи і мережі;

- розвиток Future-журналістики як напрямку перспективного розвитку суспільства;

- використання  штучного інтелекту як для створення контенту, так і як системи керування контентом;

- перехід на платформи, які добре «знають» свою аудиторію (соціальні та пошукові мережі, які відслідковують інтереси користувачів), а звідси – персоналізація інформації та її монетизація;

- інтеграція різних медіа (не конвергенція) для реалізації проектів і для залучення більшої аудиторії тощо.

      Зважаючи на такі зміни, які теж не є статичними, важливим для майбутнього журналіста є як опанування новими інструментами та платформами для створення та просування власного інформаційного продукту (використання штучного інтелекту та конвергентних медіа) так і розвиток критичного мислення, вміння швидко навчатися нового, а головно - сприймати ці зміни саме як нові можливості.

Мирослава Рудик:  Які навички та особисті риси вважаєте ключовими для майбутніх журналістів?

Зоряна Гaладжун: Журналістика дуже «широка» за обсягом можливостей реалізації себе спеціальність. Таких небагато, напевно можна порівняти лише з правом та медициною. Корисні якості для хорошого репортера відрізняються від тих, що потрібні редактору, ведучого в ефірі – від роботи у пресслужбі. Успіх будь-якою справи залежить від пропрацьованості ідеї, наполегливості у її реалізації, постійному вдосконаленню знань та вмінь, бажанні займатися саме цим. Якщо випускник школи мріє бути журналістом, треба мати план, який починається з отримання класичної освіти, «спробам пера» під час навчання, участь у будь яких ініціативах, що допоможуть  розвинути важливі для журналіста навики. Як би це банально не звучало, але головне – бажання і постійна робота! Основні риси, я думаю, такі: небайдужість, добре розвинуте почуття справедливості, методичність у пошуку джерела та ретельність у перевірці даних, уважність до людей та їх проблем, вміння бачити особливе в буденному, бажання ділитися актуальною інформацією та здатність слухати, нетерпимість до порушення прав людини чи групи тощо. Кожен, хто бачить ці якості у собі знайде своє місце у журналістиці.

Мирослава Рудик: Нещодавно Ваша кафедра організувала  Міжнародну науково-практичну конференцію «Проблеми журналістської освіти та практики: український та світовий досвід» за участю численних зарубіжних гостей. На конференції був представлений і досвід. Були представлені цікаві доповіді. Прошу більше розповісти про цей проєкт та про те, до яких підсумків дійшли за результатами конференції.

Зоряна Гaладжун:  Конференція «Проблеми журналістської освіти та практики: український та світовий досвід» відбулася за підтримки Вишеградського фонду в результаті реалізації кафедрою грантової програми «Журналістська освіта у країнах Вишеградського фонду та Україні: зміцнення співпраці», яку реалізовуємо спільно з нашими польськими (Жешівський університет), словацькими (Університет св. Кирила і Мефодія) та чеськими (Університет Масарика) колегами. Загалом впродовж двох днів ми мали змогу заслухати сорок сім доповідей, сімнадцять з яких – від наших іноземних партнерів. Щиро дякую пану директору вашого радіо Конраду Войтилі за цікаву та змістовну доповідь! Завжди більше смислів, коли поєднуються науковці та практики. Особливою цінністю конференції вважаю участь як наших іноземних колег так і студентів – майбутнього української журналістики. За результатами обговорення на засіданні кафедри було прийнято рішення про актуалізацію частини навчальних курсів, введення нових дисциплін, щоб максимально наблизити зміст навчальних курсів до вимог та тенденцій практики.

Мирослава Рудик: Чи існують нові ініціативи або наукові проекти, які проводяться на кафедрі та які варто підкреслити?

Зоряна Гaладжун: Щороку кафедра організовує дві міжнародні науково-практичні  конференції «Інновації та особливості функціонування ЗМІ в демократичному суспільстві» – для молодих дослідників та  досвідчених науковців. Крім того, ми вже в четверте цього року будемо проводити міжнародний науково-методичний семінар «Музичний твір як меді текст» разом зі Львівською національною музичною академією імені М.В. Лисенка. Організовуємо і інші наукові заходи, зокрема цього року провели міжнародний науково-методологічний семінар «Медіа як суспільно творчість та бізнес: український та світовий досвід».

      Активно залучаємо візит-професорів – науковців та практиків з іноземних організацій, як медіа так і університетів, для проведення міжнародних освітніх курсів. Зокрема цього річ у нас є двоє таких викладачів – Юстина Майхровська, доцентка кафедри комунікаційної прагматики Інститут полоністики та журналістики Гуманітарного коледжу Жешівського університету з курсом «Реклама в Інтернет-дискусії» та Ізабелла Хруслінська, незалежна публіцистка суспільно-політичного видання «Przegląd Polityczny» з курсом «Демократія і свобода слова: досвід Польщі».

       Викладачі кафедри постійно працюють на цікавими проектами, які подають на різні конкурси та програми, як безпосередньо у наш університет, Міністерство освіти та науки України, так і до сторонніх організацій, що надають грантову підтримку ініціативам у сфері освіти та науки. Цього року вже подано понад 15 таких справ, ряд з яких успішно реалізуються,  зокрема, окрім вищезгаданого гранту Вишеградської четвірки відповідною комісією Вченої ради Львівської політехніки було підтримано наш кафедральний проект про який ми вам із задоволенням розповімо, як тільки він розпочне реалізовуватися.

Мирослава Рудик: Чи співпрацює кафедра з професійними редакціями або медіа з метою надання студентам практичного досвіду?

Зоряна Гaладжун:   Наша співпраця з редакціями медіа має кілька аспектів. Один із них – домовленості, скріплені угодами, про можливість проходження нашими студентами навчальних практик. Таких угод, відповідно до останнього наказу про практику, є понад двадцять п’ять. Ми маємо ряд багаторічних угод, але, крім того, якщо студент хотів би пройти практику у медіа, з яким ми не маємо такої домовленості, ми укладаємо такі договори для них. Кожному студенту ми пропонуємо місце практики. Другий аспект співпраці – ми запрошуємо практикуючих журналістів різних видів медіа на роботу до нас у якості викладача, що дає можливість нашим студентам вчитися у практиків безпосередньо у редакціях. Крім того, щороку ми організовуємо Дні журналістики у Львівській політехніці та Школу молодого журналіста де впродовж кількох днів проводимо майстер класи з формування певних практичних компетентностей. Для проведення цих занять ми запрошуємо як наших викладачів, так і практикуючих журналістів, особливо – наших випускників, а також іноземних колег.

Мирослава Рудик: Як кафедра підтримує розвиток практичних журналістських навичок у своїх студентів?

Зоряна Гaладжун: Першим щаблем до опанування практичних навичок та фахових вправностей для наших студентів є навчальна практика у різних редакціях. Понад 90% наших студентів проходять практику на підприємствах. Ми завжди намагаємося підібрати базу практики відповідно до запиту кожного конкретного студента, що дуже ускладнює нам цей процес, але бажання студента намагаємося задовольнити. Щороку укладаємо угоди з медіа і якщо колись ми здебільшого шукали такі можливості, то вже на сьогодні роботодавці шукають нас і це найкраща оцінка роботи. Крім того, ми активно залучаємо практиків до навчального процесу, як у якості викладачів, так і для проведення тренінгів та лекцій. Часто студентам пропонують підготувати матеріали, які згодом публікують, а студентів запрошують на роботу, цього року, до слова, навіть з першого курсу. Ми постійно на зв’язку зі своїми випускниками, які є частими гостями на заняттях, діляться власним досвідом, а також, за потреби, звертаються до нас із проханням порекомендувати студентів для роботи у редакції. Створили віртуальну групу для швидкого інформування студентів про вакансії у галузі, а згодом ці студенти стали працівниками/роботодавцями і вже самостійно розміщують тут інформацію про потреби. Тож група функціонує вже як самостійний організм).

      Ми також створили групу у соціальній мережі Фейсбук, де розміщуємо всі матеріали наших студентів, що були підготовлені ними підчас проходження практики у медіа. Таким чином, щоб кожен міг ознайомитися з ними, а згодом можна було легко і швидко сформувати власне резюме із потрібними посиланнями на попередні роботи.

      Начальний план підготовки журналіста у нашому університеті складений таким чином, що поряд з теоретичними дисциплінами є широке коло предметів практичного спрямування, коли студент щодня готує матеріали на певну проблематику, що обговорюються на заняттях і часто публікуються у студентській газеті. Студенти, які працюють за спеціальністю, мають змогу перейти на індивідуальну форму навчання. Крім того, ми постійно залучаємо студентів до різноманітних конкурсів студентських робіт, конференцій, семінарів – всього того, що може допомогти розвинути професійні навики, а також ствердити у виборі.

Мирослава Рудик: Які етичні виклики у журналістиці, на Вашу думку, є найважливішими у сучасних медіа?

Зоряна Гaладжун:   Ситуації, у яких можуть опинитися журналісти, що здійснюють свою професійну діяльність, не завжди можна оцінити лише з позиції правових норм. Не дарма ж основне гасло журналіста «Не нашкодь». І от саме тут розпочинається дилема, визначення головного – що важливіше – правда, яка може зруйнувати професійне чи особисте життя людини чи право суспільства знати цю інформацію? Чи є це суспільно значимою інформацією? Журналіст частіше за представників інших професій ставить собі це питання – інформувати це моє право чи мій обов’язок? Звісно, війна додала етичних викликів, серед яких можемо вказати наступні: яку інформацію можна (варто) публікувати; що можна фотографувати/фільмувати; чи варто критикувати владу у фазі гострої війни; чи можна писати негативну інформацію про військовослужбовців/військове командування/іхні стратегії та тактики; як зберегти принцип об’єктивності, якщо це «наші військові», «наші хлопці», а ті – окупанти, орки тощо. Постійно перебуваючи у внутрішньому діалозі кожному творчому працівнику медіа важливо мати ті орієнтири, які «полегшать» його вагання, дозволять прийняти правильне рішення, а отже головне зберігати точність та фактологічність, незалежність, неупередженість, гуманність та повагу до інших, підзвітність та відповідальність.

Мирослава Рудик:  Які є Ваші особисті поради для студентів, які бажають досягти успіху в галузі журналістики? Як бачите українську журналістику після війни?

Зоряна Гaладжун:  Щодо порад молодим журналістам можу виокремити наступні:

– відкликатися на всі цікаві ініціативи, які можуть розвивати навички критичного мислення;

– добре зарекомендувати себе на базах практики;

– цікавитися вакансіями і не соромитися подавати резюме;

– постійно навчатися новому;

– вірити у власні сили і свою унікальність!

     З початку повномасштабного вторгнення ми вже спостерігаємо зміни як на медіа ринку України, так і у роботі журналістів. Це, зокрема, і падіння рекламного ринку, а отже і бізнес-моделей медіа – звільнення працівників; перехід від створення програм до документування військових злочинів армії росії, подій; перехід на цілодобову роботу, частина журналістів не витримавши такого темпу – звільнилися, частина вступила до лав Збройних сил України, а отже ринок втратив кваліфікованих кадрів; запровадження марафону «Єдині новини» - нова для наших журналістів форма співпраці, але не всі канали були до неї допущені; більшість журналістів вимушені були терміново здобувати нові навики, щоб висвітлювати події із зони бойових дій, а отже, по суті, ставати військовими кореспондентами. Частина з них, а саме вісім – загинули виконуючи редакційне завдання; відхід від публіцистичного та аналітичного контенту в бік новинного тощо.

      Думаю, що те, якою буде журналістика після війни залежить від багатьох критеріїв, в першу чергу від того як вона закінчиться і скільки ще буде тривати. Напевно ми не матимемо друкованих газет, вже зараз вони рідкість, а враховуючи стрімке збільшення вартості матеріалів, паперу в першу чергу, вони будуть змінювати і періодичність (в бік її збільшення) і формат – набудуть журнальних форм та, у зв’язку з цим, не матимуть новинного контенту, а публікуватимуть більше аналітичних матеріалів. Тобто газети в їх первісному значення перейдуть у мережу, на різні цифрові платформи, бо вони дають можливість оперативно інформувати про події, при мінімальних фінансових затратах. Щодо телебачення, аудиторія якого старішає, то залишаться медіа групи та їх власники, як ми це маємо зараз, але зросте роль місцевого телебачення, бо коштів буде небагато на місцях і зросте потреба у контролі їх використання. Як відзначають експерти зросте роль продакшинів, виробників конкурентного медійного матеріалу, що будуть просувати свій продукт на західні ринки, оскільки ринок росії та білорусі буде для них закритий.

      Щодо матеріалів, які будуть популярними, то вважаю, що це будуть історії про людину, розповіді про життя конкретної особистості в пеклі війни. Аудиторія втомиться від стрімкого новинного контенту, часто дуже негативного, і це зрозуміло – війна не дає багато приводів для радощів. Я б таке читала із задоволенням.

Мирослава Рудик: Щиро вдячна Вам за змістовну розмову.

Wojna stała się ogromnym wyzwaniem dla edukacji dziennikarskiej oraz samego dziennikarstwa. Zmiany są tak dynamiczne i nieodwracalne, że ta dziedzina edukacji musi na nie szybko reagować. Jak zmienia się edukacja dziennikarska w czasie wojny? Jak te zmiany wpłyną na przyszłość zawodu? Jakie umiejętności i cechy osobiste pomogą zrealizować talenty w dziennikarstwie? O tym rozmawiamy z kierowniczką Katedry Dziennikarstwa i Środków Masowego Przekazu Narodowego Uniwersytetu "Politechnika Lwowska" - docent Zorianą Galadżun.

Mirosława Rudyk: Pani Zoriano, jakie są główne cele i priorytety nauki na Katedrze Dziennikarstwa i Środków Masowego Przekazu dzisiaj?

Zoriana Gaładżun: Nasza główna misja polega na przygotowywaniu specjalistów, którzy pracują mądrze, kreatywnie i efektywnie. Dlatego praca katedry opiera się na zasadach naukowości, humanizmu, demokratyzmu, indywidualnej i zbiorowej odpowiedzialności, kolegialności oraz otwartej dyskusji na tematy związane z jej kompetencjami. Główne zasady, których przestrzega zespół Katedry Dziennikarstwa i Środków Masowego Przekazu:

• kreatywne podejście do nauczania z wykorzystaniem najnowszych metod;
• kształtowanie wiedzy studentów w celu zapewnienia im zawodowych kompetencji i umiejętności praktycznych;
• zaangażowanie studentów w pracę naukową;
• współpraca z wydziałami i katedrami dziennikarstwa oraz redakcjami mediów zarówno w Ukrainie, jak i za granicą.

Priorytetem jest stworzenie komfortowego środowiska edukacyjnego, w którym każdy student będzie mógł rozwijać swój talent i potencjał. Naszym głównym celem jest przygotowanie wysoko wykwalifikowanego pracownika mediów na współczesnym rynku pracy, który potrafi szybko znajdować i sprawdzać nowe informacje, przetwarzać je i rozpowszechniać na różnych platformach cyfrowych, a także posiada umiejętność analizy dużej ilości danych i ich przetwarzania na podstawie naukowych metod.

Mirosława Rudyk: Jak Katedra dostosowuje swoje programy nauczania do zmieniających się potrzeb rynku mediów w czasach wojny?

Zoriana Gaładżun: Przy Katedrze została utworzona Rada Pracodawców – ekspertów z różnych dziedzin mediów, z którą co roku przeglądamy nasze programy nauczania pod kątem zgodności z wymaganiami rynku pracy. Wyodrębniamy kwestie i problemy, które wymagają włączenia do programu zajęć, zmieniamy przedmioty, dodając te, które są bardziej poszukiwane w danym momencie historycznym, na przykład po wybuchu pandemii Covid-19 do pewnych przedmiotów dodano zagadnienia dotyczące tworzenia i weryfikacji treści związanych z tematyką medyczną. Stworzono klub dziennikarstwa medycznego. Po rozpoczęciu pełnoskalowego inwazji szczególnie ostro pojawiła się kwestia pracy dziennikarza wojennego. Niektórzy z naszych studentów przerwali naukę i wstąpili do Sił Zbrojnych Ukrainy, inni, którzy już pracowali w redakcjach, udali się na obszar działań wojennych jako korespondenci wojenni. Ponadto ogólnie wzrosło zainteresowanie studentów dziennikarstwem wojennym, co możemy obserwować po wybranej tematyce prac semestralnych i prac dyplomowych. Do niektórych kursów dodano tematy dotyczące pracy dziennikarza w czasie wojny, takie jak na przykład kurs "Normy prawne dziennikarstwa w Ukrainie", który został wzbogacony tematem o prawnej pozycji dziennikarza na obszarze działań wojennych; kurs "Teoria i metodyka twórczości dziennikarskiej" - szczegółami tworzenia materiałów zawierających informacje o charakterze wojskowym lub innymi prawnie chronionymi informacjami; "Psychologia twórczości dziennikarskiej" - aspektami komunikacji z osobami doświadczającymi traumatycznych doświadczeń i wiele innych. Wprowadziliśmy nowy przedmiot "Bezpieczeństwo mediów", w ramach którego studenci mają możliwość szczegółowego zbadania wszystkich etapów pracy specjalisty mediów na obszarze działań wojennych, począwszy od przygotowań do takiej podróży, a kończąc na środkach bezpieczeństwa po powrocie z tych terenów.

Mirosława Rudyk: Jakie trendy i zmiany w dziedzinie dziennikarstwa uważa Pani za istotne dla przyszłości tej profesji?

Zoriana Gaładżun: Rozwój narzędzi technicznych zawsze zmienia dziennikarstwo, podnosząc je na nowy poziom możliwości, czy to było to maszyna drukarska, radioodbiornik, aparat fotograficzny czy kamera telewizyjna. W epoce szybkiego rozwoju technologii informacyjnych dziennikarstwo również ulega zmianom. Dzisiaj możemy zauważyć następujące tendencje:

- utrata pierwszeństwa mediów w informowaniu;

- skracanie i starzenie się publiczności telewizyjnej, co oznacza przesunięcie środków z reklamy telewizyjnej na platformy społecznościowe i sieci wyszukiwawcze;

- rozwój Future Journalism jako perspektywicznego kierunku rozwoju społeczeństwa;

- wykorzystanie sztucznej inteligencji zarówno do tworzenia treści, jak i jako systemów zarządzania treścią;

- przejście na platformy, które dobrze "znają" swoją publiczność (społecznościowe i wyszukiwawcze platformy, które śledzą zainteresowania użytkowników), co prowadzi do personalizacji informacji i ich monetyzacji;

- integracja różnych mediów (nie konwergencja) w celu realizacji projektów i przyciągnięcia większej publiczności, itp.

Zważywszy na te zmiany, które również nie są statyczne, ważne dla przyszłego dziennikarza jest zarówno opanowanie nowymi narzędziami i platformami do tworzenia i promocji własnego produktu informacyjnego (wykorzystanie sztucznej inteligencji i mediów konwergentnych), jak i rozwijanie myślenia krytycznego, umiejętności szybkiego uczenia się nowego, a przede wszystkim - postrzeganie tych zmian jako nowych możliwości.

Miroslawa Rudyk: Jakie umiejętności i cechy osobiste są kluczowe dla przyszłych dziennikarzy?

Zoriana Gaładżun: Dziennikarstwo jest bardzo "szerokim" obszarem możliwości zawodowych. Jest niewiele dziedzin, które można porównać tylko z prawem i medycyną. Pożądane cechy dla dobrego reportera różnią się od tych, które są potrzebne redaktorowi w eterze, czy pracy w dziale prasowym. Sukces w każdym zawodzie zależy od przemyślanej idei, wytrwałości w jej realizacji, ciągłego podnoszenia kwalifikacji i umiejętności oraz chęci zajmowania się tym konkretnym obszarem. Jeśli absolwent szkoły marzy o karierze dziennikarskiej, musi mieć plan, który zaczyna się od zdobycia klasycznej edukacji, "próby pióra" podczas nauki, uczestnictwa we wszelkich inicjatywach, które pomogą rozwijać umiejętności istotne dla dziennikarza. Mimo że to może brzmieć banalnie, to jednak najważniejsze to chęć i ciężka praca! Podstawowe cechy, które uważam za kluczowe, to: zaangażowanie, rozwinięte poczucie sprawiedliwości, metodyczność w poszukiwaniu źródeł i dokładność w weryfikacji danych, uwaga wobec ludzi i ich problemów, umiejętność dostrzegania wyjątkowego w codziennym życiu, chęć dzielenia się aktualnymi informacjami oraz zdolność do słuchania, niecierpliwość wobec naruszeń praw człowieka lub grupy itp. Każdy, kto widzi te cechy w sobie, znajdzie swoje miejsce w dziennikarstwie.

Mirosława Rudyk: Ostatnio wasz wydział zorganizował Międzynarodową Konferencję Naukową i Praktyczną "Problemy Edukacji i Praktyki Dziennikarskiej: Doświadczenia Ukrainy i Świata" z udziałem licznych zagranicznych gości.

Zoriana Gaładżun: Konferencja odbyła się przy wsparciu Funduszu Wyszehradzkiego w ramach realizacji grantowego programu Katedry "Edukacja Dziennikarska w Krajach Funduszu Wyszehradzkiego i Ukrainie: Wzmocnienie Współpracy", który realizujemy we współpracy z naszymi polskimi (Uniwersytet Jagielloński), słowackimi (Uniwersytet św. Cyryla i Metodego) i czeskimi (Uniwersytet Masaryka) kolegami. Przez dwa dni mieliśmy okazję wysłuchać czterdziestu siedmiu referatów, z których siedemnaście było prezentowanych przez naszych zagranicznych partnerów. Serdecznie dziękuję dyrektorowi Centrum Edukacji Medialnej i Interaktywności Uniwersytetu Szczecińskiego - dr. Konradowi Wojtyle za interesujący wykład! Konferencja nabiera większego sensu, gdy naukowcy i praktycy łączą swoje siły. Szczególną wartość konferencji wniósł udział zarówno naszych zagranicznych kolegów, jak i studentów - przyszłych ukraińskich dziennikarzy. W wyniku dyskusji na posiedzeniu katedry podjęto decyzję o aktualizacji części kursów edukacyjnych i wprowadzeniu nowych przedmiotów, aby jak najbardziej zbliżyć treści kursów edukacyjnych do wymagań i tendencji praktyki dziennikarskiej.

Mirosława Rudyk: Czy istnieją nowe inicjatywy lub projekty badawcze, które są realizowane na Katedrze i które warto podkreślić?

Zoriana Gaładżun: Katedra corocznie organizuje dwie międzynarodowe konferencje naukowo-praktyczne: "Innowacje i cechy funkcjonowania mediów w społeczeństwie demokratycznym" - dla młodych badaczy i doświadczonych naukowców. Ponadto, już po raz czwarty w tym roku organizujemy międzynarodowy seminarium naukowo-metodyczny "Dzieło muzyczne jako tekst medialny" we współpracy z Narodową Akademią Muzyczną im. M. Lysenka we Lwowie. Organizujemy także inne wydarzenia naukowe, w tym w tym roku międzynarodowy seminarium naukowo-metodyczny "Media jako twórczość społeczna i biznes: doświadczenia Ukrainy i świata".

Aktywnie angażujemy profesorów wizytujących - naukowców i praktyków z zagranicznych organizacji, zarówno mediów, jak i uniwersytetów, do prowadzenia międzynarodowych kursów edukacyjnych. W tym roku mamy dwóch takich wykładowców - Justyna Maichrovska, adiunktka Katedry Pragmatyki Komunikacji Instytutu Polonistyki i Dziennikarstwa Kolegium Humanistycznego Uniwersytetu Jagiellońskiego z kursem "Reklama w dyskusji internetowej" oraz Izabella Khruslinska, niezależna publicystka społeczno-politycznego czasopisma „Przegląd Polityczny” z kursem "Demokracja i wolność słowa: doświadczenia Polski".

Wykładowcy katedry stale pracują nad ciekawymi projektami, które składają na różne konkursy i programy, zarówno w naszym uniwersytecie, Ministerstwie Edukacji i Nauki Ukrainy, jak i do organizacji zewnętrznych, które udzielają wsparcia finansowego inicjatywom w dziedzinie edukacji i nauki. W tym roku złożono ponad 15 takich wniosków, z których wiele jest obecnie w fazie realizacji. Wśród nich jest również wspomniany wcześniej grant z Wyszehradzkiej Czwórki, który został poparty przez odpowiednią komisję Rady Naukowej "Politechniki Lwowskiej". Chętnie podzielimy się informacjami na temat tego projektu, jak tylko zostanie on uruchomiony.

Mirosława Rudyk: Czy Katedra współpracuje z profesjonalnymi redakcjami lub mediami w celu zapewnienia studentom praktycznego doświadczenia?

Zoriana Gładżun: Nasza współpraca z redakcjami mediów obejmuje kilka aspektów. Jednym z nich są porozumienia, zabezpieczone umowami, umożliwiające naszym studentom odbycie praktyk zawodowych. Obecnie, zgodnie z ostatnim zarządzeniem dotyczącym praktyk, mamy ponad dwadzieścia pięć tego typu umów. Posiadamy również kilka wieloletnich umów, ale jeśli student chce odbyć praktyki w mediach, z którymi nie mamy takiego porozumienia, zawieramy je specjalnie dla niego. Każdemu studentowi proponujemy miejsce praktyki. Drugim aspektem współpracy jest zapraszanie praktykujących dziennikarzy różnych rodzajów mediów do pracy u nas jako wykładowców, co daje naszym studentom możliwość nauki od profesjonalistów bezpośrednio w redakcjach. Ponadto każdego roku organizujemy Dni Dziennikarstwa na „Politechnice Lwowskiej” oraz Szkołę Młodego Dziennikarza, gdzie przez kilka dni prowadzimy warsztaty dotyczące konkretnej praktycznej wiedzy. Do prowadzenia tych zajęć zapraszamy zarówno naszych wykładowców, jak i praktykujących dziennikarzy, zwłaszcza naszych absolwentów, a także zagranicznych kolegów.

Мirosława Rudyk: Jak Katedra wspiera rozwój praktycznych umiejętności dziennikarskich swoich studentów?

Zoriana Gaładżun: Pierwszym etapem zdobywania praktycznych umiejętności i zawodowych kompetencji przez naszych studentów jest odbywanie praktyk w różnych redakcjach. Ponad 90% naszych studentów odbywa praktyki w przedsiębiorstwach. Zawsze staramy się dopasować miejsce praktyki do indywidualnych preferencji każdego studenta, co bardzo utrudnia ten proces, ale starając się spełnić życzenia studenta, dokładamy wszelkich starań. Każdego roku zawieramy umowy z różnymi mediowymi podmiotami, a obecnie to pracodawcy szukają nas, co stanowi najlepszą ocenę naszej pracy. Ponadto aktywnie angażujemy praktyków w proces dydaktyczny, zarówno jako wykładowców, jak i do prowadzenia szkoleń i wykładów. Często studenci przygotowują materiały, które później są publikowane w tych mediach, a sami studenci są zapraszani do pracy. Jesteśmy w stałym kontakcie z naszymi absolwentami, którzy często są gośćmi na zajęciach, dzieląc się swoimi doświadczeniami, a także w razie potrzeby zwracają się do nas o polecanie studentów do pracy w redakcji. Stworzyliśmy wirtualną grupę do szybkiego informowania studentów o wolnych miejscach pracy w branży, a ci studenci stali się pracownikami/pracodawcami, samodzielnie umieszczając informacje o potrzebach w grupie. Grupa ta działa już jak samodzielny organizm.

Stworzyliśmy również grupę na portalu społecznościowym Facebook, gdzie zamieszczamy wszystkie materiały naszych studentów przygotowane podczas odbywania praktyk w mediach. Dzięki temu każdy może zapoznać się z ich pracami, a później łatwo i szybko przygotować swoje własne CV z odpowiednimi odnośnikami do wcześniejszych prac.

Program kształcenia dziennikarzy na naszym uniwersytecie został zaprojektowany w taki sposób, że obok przedmiotów teoretycznych mamy szeroki zakres przedmiotów praktycznych, podczas których studenci codziennie przygotowują materiały na określony temat, który jest omawiany na zajęciach i często publikowany w studenckiej gazecie. Studenci pracujący w swojej dziedzinie mają możliwość przejścia na indywidualną formę nauczania. Ponadto regularnie zachęcamy studentów do udziału w różnych konkursach na prace studenckie, konferencjach i seminarium – wszystkim tym, co może pomóc w rozwinięciu umiejętności zawodowych oraz umocnieniu ich wyboru zawodu.

Мirosława Rudyk: Jakie wyzwania etyczne w dziennikarstwie uważa Pani za najważniejsze w dzisiejszych mediach?

Zoriana Gaładżun: Sytuacje, w jakich mogą znaleźć się dziennikarze wykonujący swoją profesję, nie zawsze można ocenić tylko z perspektywy norm prawnych. Nieprzypadkowo główne motto dziennikarza brzmi „Nie szkodzić”. Tutaj właśnie pojawia się dylemat, określenie, co jest ważniejsze - prawda, która może zniszczyć życie zawodowe lub osobiste danej osoby, czy też prawo społeczeństwa do posiadania tej informacji? Czy jest to informacja istotna społecznie? Dziennikarz częściej niż przedstawiciele innych zawodów zadaje sobie to pytanie - czy informowanie to moje prawo czy obowiązek? Oczywiście, wojna wprowadziła nowe wyzwania etyczne, wśród których można wymienić następujące: jakie informacje można (należy) publikować; co można fotografować/filmować; czy warto krytykować władzę w czasie ostrego konfliktu; czy można przekazywać negatywne informacje o żołnierzach/personelu wojskowym/ich strategiach i taktykach; jak zachować zasadę obiektywności, jeśli są to „nasze wojska”, „nasze chłopaki”, a tamci - okupanci, orki itp. Stałe utrzymanie wewnętrznego dialogu jest ważne dla każdego twórcy medialnego, który musi mieć orientacyjne punkty, które "łagodzą" jego wahania, pozwalają podjąć właściwą decyzję, a więc przede wszystkim zachować precyzję i faktologiczność, niezależność, bezstronność, ludzkość oraz szacunek dla innych, odpowiedzialność i odpowiedzialność.

Мirosłava Rudyk: Jakie są Pani osobiste rady dla studentów, którzy chcą odnieść sukces w dziedzinie dziennikarstwa? Jak Pani widzi przyszłość ukraińskiego dziennikarstwa po wojnie?

Zoriana Gaładżun: Jeśli chodzi o rady dla młodych dziennikarzy, mogę wyróżnić następujące:

- angażować się we wszystkie interesujące inicjatywy, które mogą rozwijać umiejętności myślenia krytycznego;

- dobrze sprawdzać się podczas praktyk;

- interesować się ofertami pracy i nie wstydzić się składania podań;

- stale się uczyć nowych rzeczy;

- wierzyć w swoje umiejętności i unikalność!

Od początku pełnoskalowego ataku obserwujemy zmiany zarówno na ukraińskim rynku mediów, jak i w pracy dziennikarzy. Obejmuje to spadek rynku reklamowego, a co za tym idzie, również modeli biznesowych mediów – zwolnienia pracowników; przejście od tworzenia programów do dokumentowania wojennych zbrodni armii rosyjskiej, wydarzeń; przechodzenie na pracę całodobową, część dziennikarzy, którzy nie wytrzymują tego tempa – zwolnili się, część wstąpiła do Sił Zbrojnych Ukrainy, co oznacza, że rynek stracił wykwalifikowanych pracowników; wprowadzenie maratonu „Jedyny News” - nowa forma współpracy dla naszych dziennikarzy, ale nie wszystkie kanały miały do tego dostęp; większość dziennikarzy była zmuszona szybko zdobywać nowe umiejętności, aby relacjonować wydarzenia z obszaru działań bojowych, co w praktyce oznaczało stanie się korespondentem wojennym. Część z nich, a dokładniej ośmiu – zginęło wykonując zadania redakcyjne; odejście od treści publicystycznych i analitycznych na rzecz treści informacyjnych itp.

Myślę, że to, jakie będzie dziennikarstwo po wojnie, zależy od wielu kryteriów, przede wszystkim od tego, jak ona się zakończy i ile jeszcze potrwa. Prawdopodobnie nie będziemy mieli drukowanych gazet, już teraz są one rzadkością, a z uwagi na gwałtowny wzrost kosztów materiałów, zwłaszcza papieru, będą one zmieniać zarówno częstotliwość (zwiększą) jak i format – nabiorą form gazetek, a tym samym stracą treść newsową, a będą publikować więcej materiałów analitycznych. Gazety w ich pierwotnym znaczeniu przeniosą się do sieci, na różne cyfrowe platformy, ponieważ pozwalają one na błyskawiczne informowanie o wydarzeniach przy minimalnych kosztach finansowych. Jeśli chodzi o telewizję, której publiczność się starzeje, pozostaną grupy mediów i ich właściciele, jak obecnie, ale wzrośnie rola lokalnej telewizji, ponieważ środków będzie niewiele na miejscu i wzrośnie potrzeba ich kontroli. Jak zauważają eksperci, zwiększy się rola producentów konkurencyjnego materiału medialnego, którzy będą promować swoje produkty na zachodnich rynkach, ponieważ rynek rosyjski i białoruski będzie dla nich zamknięty.

Jeśli chodzi o materiały, które staną się popularne, uważam, że będą to historie o człowieku, opowieści o życiu konkretnej osobowości w piekle wojny. Publiczność znudzi się błyskawicznym kontentem informacyjnym, często bardzo negatywnym, i jest to zrozumiałe – wojna nie daje wielu powodów do radości. Ja osobiście z przyjemnością czytałabym takie treści.

Мirosłava Rudyk: Pani Zoriano, dziękuję serdecznie za rozmowę.